Форми, методи та засоби реалізації соціокультурної складової освіти майбутніх судноводіїв у 50-60-ті роки XX століття

Abstract

У статті розглянуто форми, методи та засоби реалізації соціокультурної складової освіти майбутніх судноводіїв у 50-60-ті роки XX століття. Зроблено висновки, що у зазначений період переважають традиційні форми навчання як урок, лекційні, семінарські, практичні заняття, самостійна робота курсантів, гуртки як форма позакласної роботи. З метою підвищення ідейно-теоретичного рівня влаштовувались колективні відвідування театрів, кіно, музеїв, організовувались різноманітні культурно-масові заходи. Популярними були словесні та наочні методи навчання і виховання. З’ясовано, що морські навчальні заклади зазнають нестачі засобів навчання, зокрема навчальних аудиторій, що негативно впливає на освітній процес через введення двох змін, а також обмеження роботи гуртків. The article considers the forms, methods and means of socio-cultural component realization in professional education of future seafarers in the 50-60s of the XX century. It is concluded that in this period the traditional forms of education such as lessons, lectures, seminars, practical classes, self-study of cadets, clubs as a form of extracurricular activities prevail. In order to raise the ideological and theoretical level, collective visits to theaters, cinemas, museums were organized as well as various cultural events. Verbal and visual methods of teaching and education were popular. It has been found that maritime schools were experiencing a shortage of teaching aids, including classrooms, which negatively affects the educational process through the introduction of two changes, as well as restrictions on the work of clubs.