Structuring the main directions of research to value the excess resource of transport structures and materials.

Abstract

An analysis of the current state of developments regarding the determination of the residual resource of transport structures and facilities, which are operated in the conditions of long-term practice, uncertainty and risk in the adoption of final conclusions, is given. It has been established that the strategy for the development of technical diagnostics requires the exclusion of dependence on the human factor and subjective observation of changes in the physical, mechanical and operational properties of controlled objects for intellectual operations of determining the remaining resource associated with the collection, processing and analysis of diagnostic information. Analysis of the use of methods of non-destructive testing and flaw detection to assess the residual resource of transport structures and ratios showed the limitations of these methods of determining defects in the early stages of their development, which precede the state of degradation of the material, optimization of processes and technologies to ensure timely diagnosis and forecasting of the technical condition of structures. The current state of developments regarding the determination of the residual resource of transport structures and structures operated under conditions of complex dynamic loads is considered. The structuring of the main directions of research was carried out and the gradation of the main used methods of residual resource assessment was proposed based on the results of numerical methods of fracture mechanics, based on the results of non-destructive testing and defectoscopy, using normative documents and standards of modeling and information support. The essence, methodology of dignity and shortcomings of the used methods are highlighted. Purpose, scope of application, prospects of their further use in transport technologies are determined. Наведено аналіз сучасного стану розробок щодо визначення залишкового ресурсу транспортних споруд і споруд, які експлуатуються в умовах багаторічної практики, невизначеності та ризику в прийнятті остаточних висновків. Встановлено, що стратегія розвитку технічної діагностики вимагає виключення залежності від людського фактору та суб’єктивного спостереження за змінами фізико-механічних та експлуатаційних властивостей об’єктів контролю. Аналіз використання методів неруйнівного контролю та дефектоскопії для оцінки залишкового ресурсу транспортних конструкцій і коефіцієнтів показав обмеженість цих методів визначення дефектів на ранніх стадіях їх розвитку. Розглянуто сучасний стан розробок щодо визначення залишкового ресурсу транспортних споруд та споруд, що експлуатуються в умовах складних динамічних навантажень. За результатами чисельних методів механіки руйнування проведено структуризацію основних напрямів досліджень та запропоновано градацію основних використовуваних методів оцінки залишкового ресурсу. Висвітлено сутність, методологію, переваги та недоліки використаних методів. Визначено призначення, сферу застосування та перспективи їх подальшого використання в транспортних технологіях.