Наукові підходи до дослідження художнього образу в сучасній лінгвістиці

Abstract

Науковий доробок, присвячений вивченню художнього образу, включає дослідження його внутрішньої структури за такими компонентами, як зміст, ідея (чуттєвий образ) та зовнішня форма об’єктивації образу (О.О.Потебня); розкриття когерентної природи художнього образу як концентрованого втілення суті твору, що визначає взаємозв’язок та взаємодію всіх його елементів (В.В. Виноградов); встановлення засобів створення синкретичності художнього образу (Н.Д.Арутюнова), тобто здатності об’єднувати у собі інформацію про навколишній світ та відтворювати об’єкт у його цілісності; виявлення кумулятивної специфіки композиції художнього образу (В.А.Кухаренко) як узагальнюючого, збірного, побудованого на основі вторинних або образних номінацій. Однак у сучасній лінгвістиці немає чіткої дефініції художнього образу, а питання щодо його змісту та призначення саме у художньому прозовому мовленні не отримало належної уваги і залишається відкритим. Окрім цього, поза увагою дослідників залишається прагматичний аспект художнього образу. Актуальність дослідження визначається, по-перше, антропо-центричною спрямованістю сучасної лінгвістики, її скерованістю на вивчення людини у різних її іпостасях –зовнішньому та внутрішньому світі, що дозволяє говорити про те, які саме лінгвокогнітивні структури мислення забезпечують організацію інформації про художній образ. По-друге, загальною тенденцією до розгляду семантики художнього тексту крізь призму ментальних процесів, що дає відповідь на питання «як» і «чому саме такими засобами» прямі й образні номінації об’єктивують знання людини про світ. У дослідженні «художній образ» розуміємо як кумулятивний, синтетичний, такий, що інкорпорує семантику образних та прямих номінації, розпорошених по художніх текстах, проте переважає їх суму за спільною смисловою значущістю. Останнє положення підкріплюється тим фактом, що перлокутивний компонент кожного непрямого акту художньої комунікації полягає не у передачі знань про певний соціальний тип людини (ілокутивний компонент), а в тому, щоб змінити уявлення читача щодо стилю життя, соціальних відношень й внутрішнього світу людини, яка знаходиться в межах певного соціального рангу. Загальний зміст художнього образу породжується глобальною ментальною репрезентацією –базовим текстовим світом, за умови існування якого існує і сам художній образ. Текстовий світ спочатку окреслюється дейктичними, референційними елементами та операторами модальності, установленими в тексті, а вже потім розширюється завдяки знанням, структурованим схемами та фреймами. The scientific work is devoted to the study of the textual image and includes the study of its internal structure according to such components as content, idea and the external form of the image objectification (O.O. Potebnia); revealing the coherent nature of the textual image as a concentrated embodiment of the work essence, which determines the relationship and interaction of all its elements (V.V. Vinogradov); establishing the means of creating syncreticity of an image (N.D. Arutyunova), that is, the ability to combine information about the surrounding world and reproduce the object in its integrity; detection of the cumulative specificity of the composition of the textual image (V.A. Kukharenko) as generalizing, collective, built on the basis of secondary or figurative nominations. However, in modern linguistics there is no clear definition of a textual image, and the question of its content and purpose in prose speech remains open. In addition, the pragmatic aspect of the textual image remains outside the attention of researchers. The relevance of the research is determined, first of all, by the anthropocentric orientation of modern linguistics, its focus on the study of a person in his various spheres - the external and internal world, which allows us to talk about what linguistic and cognitive structures of thinking ensure the organization of information about the textual image. Secondly, the general tendency to consider the semantics of a textual image through the light of cognitive processes, which gives an answer to the question ""how"" and ""why by such means"" direct and figurative nominations objectify a person's knowledge of the world. Within the study we understand the ""textual image"" as a cumulative, synthetic one, that incorporates the semantics of figurative and direct nominations scattered throughout the texts, but their sum prevails due to their common semantic significance. The last idea is supported by the fact that the perlocutionary component of every indirect act of textual communication is not to convey knowledge about a certain social type of person (the illocutionary component), but to change the reader's perception of the lifestyle, social relations, and inner world of a person who is within a certain social rank. The general content of a textual image is generated by a global mental representation - the basic textual world, under the condition of which the textual image itself exists. The textual world is first delineated by deictic, referential elements and modality operators established in the text, and only then is expanded due to knowledge structured by schemes and frames.