Індивідуальний стиль Дена Брауна: функціональний підхід

Abstract

У статті аналізуються підходи науковців до визначення терміну «ідіостиль». Ідіостиль ро-зглядається як сукупність мовних і стилістичних особливостей, властивих мові певного письменника. Функціональний підхід до вивчення ідіостилю Д. Брауна розглядаємо як вивчення функціонування мовних одиниць і категорій в умовах художнього тексту письменника. В ідіостилі Д. Брауна були виділені такі домінантні складові: інтертекстуальні форми (алюзії, цитати), а також термінологічна лексика, реалії. Домінантними функціями алюзій є оцінно-характеризуюча, оказіональна та експресивна функції. Термінологічна лексика дозволяє створити атмосферу достовірності викладених подій, переконати читачів у науковості та реальності викладених фактів, а вживання реалій створюють національний колорит.

В статье анализируются подходы ученых к определению термина «идиостиль». Идиостиль рассматривается как совокупность языковых и стилистических особенностей, присущих языку определенного писателя. Функциональный подход к изучению идиостиля Д. Брауна рассматриваем как изучение функционирования языковых единиц и категорий в условиях художественного текста писателя. В идиостиле Д. Брауна были выделены следующие доминантные составляющие: интертекстуальные формы (аллюзии, цитаты), а также терминологическая лексика, реалии. Доминантными функциями аллюзий является оценочно-характеризующая, окказиональная и экспрессивная функции. Терминологическая лексика позволяет создать атмосферу достоверности изложенных событий, убедить читателей в научности и реальности изложенных фактов, а употребление реалий создают национальный колорит. The article deals with the approaches of scientists to the definition of the term "individual style". The individual style is considered as a sum of linguistic and stylistic peculiarities inherent in the language of a certain writer. A functional approach to the study of D. Brown’s individual style is considered as the study of the functioning of language units and categories in the context of the writer’s literary text. In the individual style of D. Brown, the following dominant components were distinguished: intertextual forms (allusions, citations), as well as terminological vocabulary, realities. Dominant functions of allusions are evaluative-characterizing, occasional and expressive functions. Terminological vocabulary allows us to create an atmosphere of authenticity of the de-scribed events, convince readers of the scientific facts and reality of the facts, and the use of realities creates a national color.