Соціокультурна складова професійної підготовки майбутніх судноводіїв у закладах освіти другої половини XX ст.

Abstract

У статті розглянуто історико-педагогічні аспекти розвитку соціокультурної складової професійної підготовки майбутніх судноводіїв у закладах освіти України другої половині XX ст. Констатовано, що соціокультурна складова залежить від певного контексту, у якому функціонує суспільство, а її змістове наповнення викликане суспільними, соціальними, політичними чинниками. З'ясовано, що до проголошення незалежності України до змісту освіти, особливо гуманітарної, ставились вимоги ідейної спрямованості. Серед позитивних здобутків радянського суспільства названо обов’язкову восьмирічну освіту, та перехід середніх шкіл до 11-річного навчання, але надмірна політехнізація, розпочата після прийняття Закону “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти в СРСР”, спричинила подальшу трансформацію соціокультурної складової та зменшення годин, виділених на вивчення дисциплін соціокультурного спрямування. Наведено приклади навчальних планів Херсонського морехідного училища імені лейтенанта Шмідта, робота якого підпорядковувалась Положенню про середні спеціальні навчальні заклади СРСР №65 від 22.01.1969 р., згідно якого, разом з необхідністю підвищення культурного рівня, серед обов'язків тих, хто навчається, було оволодіння марксистсько-ленінською теорією, участь у суспільно-корисній праці. Підсумовано, що у незалежній Україні більше уваги приділяється мові, історії країни, почалася ліквідація наслідків ідеологізації, яка пронизувала всі сфери суспільства та освіту, зокрема. У 90-ті роки ХХ століття реформування освітньої сфери відбувалося в умовах економічної кризи, інфляції, тому реформи регулювали більш загальні питання, але кожна з них мала вплив на соціокультурний компонент освіти. Наголошено, що інструктивний лист Міністерства освіти України «Про викладання соціально-гуманітарних дисциплін» від 19.05.1993 р. № 1/9-64, засвідчив необхідність розвитку української освіти шляхом її гуманітаризації.

В статье рассмотрены историко-педагогические аспекты развития социокультурной составляющей профессиональной подготовки будущих судоводителей в учебных заведениях Украины второй половине XX в. Констатировано, что социокультурная составляющая зависит от определенного контекста, в котором функционирует общество, а ее содержательное наполнение вызвано общественными, социальными, политическими факторами. Установлено, что до провозглашения независимости Украины к содержанию образования, особенно гуманитарного, относились требования идейной направленности. Среди положительных достижений советского общества назван обязательную восьмилетнее образование, и переход средних школ до 11-летнего обучения, но чрезмерная политехнизации, начатая после принятия Закона "Об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии народного образования в СССР", вызвала дальнейшую трансформацию социокультурной составляющей и уменьшения часов, выделенных на изучение дисциплин социокультурного направления. Приведены примеры учебных планов Херсонского мореходного училища имени лейтенанта Шмидта, работа которого подчинялась Положению о средние специальные учебные заведения СССР №65 от 22.01.1969 г.., Согласно которому, вместе с необходимостью повышения культурного уровня, среди обязанностей учащихся, было овладения марксистско-ленинской теорией, участие в общественно-полезном труде. Подведены, что в независимой Украине больше внимания уделяется языке, истории страны, началась ликвидация последствий идеологизации, которая пронизывала все сферы общества и образование, в частности. В 90-е годы ХХ века реформирования образовательной сферы происходило в условиях экономического кризиса, инфляции, поэтому реформы регулировали более общие вопросы, но каждая из них имела влияние на социокультурный компонент образования. Отмечено, что инструктивное письмо Министерства образования Украины «О преподавании социально-гуманитарных дисциплин» от 19.05.1993 г.. № 1 / 9-64, показал необходимость развития украинского образования путем ее гуманитаризации.

The article deals with the historical and pedagogical aspects of development of sociocultural component of professional preparation of future seafarers in Ukrainian educational establishments in the second half of the twentieth century. It is stated that the sociocultural component depends on a certain context in which the society functions, its content is caused by social and political factors. It was ascertained that before the proclamation of Ukraine's independence there was ideological orientation in humanities. Among the positive achievements of Soviet society there is the compulsory eight-year education, and the transfer of secondary schools to 11-year training, but excessive polytechnics begun after the adoption of the Law "On strengthening the connection of school with life and the further development of public education in the USSR" it led to further transformation of the socio-cultural component and the reduction of hours devoted to the study of sociocultural disciplines. Examples of educational plans of Kherson Naval School named after Lieutenant Schmidt, are exemplified. Among the duties of future navigators there was mastering Marxist-Leninist theory, participation in socially useful work. It is summed up that in independent Ukraine more attention is paid to the language, history of the country, the elimination of the consequences of ideologization is performed. The educational reforms of 90-tieth occurred in the conditions of the economic crisis, inflation, therefore, they regulated more general issues, but each of them had an impact on the sociocultural component of education. The instruction letter of the Ministry of Education of Ukraine "On teaching social and humanitarian disciplines" dated May 19, 1993, No. 1 / 9-64, testified to the need for the development of Ukrainian education through its humanization.